Поляков Олексій Іванович – народився 27 серпня 1943 року в селі Калинове Ворошиловградської області на Україні. Після школи, в 1960-му році, навчався в Кадіївському технічному училищі. У 1962 р був забраний до лаб збройних сил. Службу проходив в НДР. Армія посприяла в ствердженні стати художником: чотири роботи Олексія Івановича, що брали участь у виставці «20 років Перемоги Радянської армії» (1965 р, Берлін), були помічені і зробили автора дипломантом виставки. Це стало гарною рекомендацією для вступу в Суріковскій інститут. Але не судилося: документи подані для вступу не містили робіт по малюнку і живопису (не прибули з НДР). Невдалою виявилася і спроба вступити до інституту культури ім. Крупської. У 1965 р Олексій повертається на батьківщину; переїжджає на проживання в Донецьк. Без спеціальної освіти, без запису в трудовій книжці бути живописцем в СРСР означало мати клеймо дармоїда. «10 років я працював, поки мені не записали в трудовій книжці" Художник "...» - згадував А. Поляков про той час будучи вже відомим живописцем. Працював художником ДК, оформлювачем, художником-виконавцем в художньому фонді, Донецькій організації НСХУ, навчався малюнку і живопису в ізостудії ДК ім. Франко.У 1972 р вперше бере участь у виставці обласної організації СХУ. У 1974 р проходить перша персональна виставка художника (м.Донецьк). З 1976 р бере участь в республіканських, а з 1978 р і всесоюзних виставках молодих художників. Член НСХУ з 1985 року, заслужений художник України з 1996 року. Живе і працює в Донецьку. Народний художник України.