Бізюков Онуфрій Терентійович – народився 24 червня 1897 в селі Веліж Вітебської губернії — сучасна Смоленська область. Український художник-пейзажист, портретист, малював натюрморти. Ще під час навчання — з 1917 року — брав участь у виставках. 1918 року закінчив Миргородську художньо-промислову школу. В 1923–1930 роках навчався у Київському художньому інституті, педагогом був Михайло Бойчук. Будучи студентом, брав участь в оформленні головного залу санаторію в Одесі, 1926 року — в оформленні Всеукраїнського музейного містечка на території Києво-Печерської Лаври. Разом з тим у 1920–1931 роках викладав малюнок і майстерність живопису в Київському художньому технікумі. 22 травня 1935 року його заарештовано — як послідовника «реакційної школи бойчукізму» та звинувачено в причетності до Української Військової Організації. На допитах відкинув всі звинувачення, в жовтні засуджений до трьох років таборів. 1939 року звільнився, дозвіл проживати отримав в Куйбишеві. Працював над створенням циклу жанрових та пейзажних картин «Волзькі мотиви». Учасник Другої світової війни, після демобілізації повернувся до Києва.